Роман Лесюк

Вибач, синку, мені в Миколайків четвер

Ми п'ємо тільки чай
На хребтах барикад...
Синку-крихітко, знай:
Вже не звернем назад!

Хоч ні кроку вперед
Не здолали ми ще -
В цій борні краще смерть
Під ворожим мечем,

Ніж коритись щомить
Знавіснілим катам,
Які звикли, що ми
Боїмося кийка...

Хочу знати одне:
Твоя доля - кришталь,
Чорна днина мине,
Бо наш дух нині - сталь,

Кожен з нас - тятива,
Що напнула Майдан,
Кожен батько повстав,
Док' не сталась біда.

Тут - немов на війні,
Не минає без жертв...
Вибач, синку, мені
В Миколайків четвер,

Що тобі не несу
Миколайчиків міх,
Якщо б міг - то й весну
Тобі вклав я до ніг!

Нині ж татко димком
Весь пропах до душі,
Звільню Неньку з оков -
Повернуся мерщій!