Депортація Українців з Криму
1783 року населення півострова складалося з 900 тисяч Українців та 110 тисяч татарців. Страшна трагедія для Українців півострова почалася у 1784 році, коли російська влада, яка панувала у той час на півострові, почала насильницьку депортацію Українців за його межі. Взагалі-то депортація почалася ще у 1780 році, але це можна було вважати визволенням, бо у той час депортували 120 тисяч Українців-бранців з
татарського полону, але разом з Українцями і представників інших народів у колишнє Запоріжжя та Передкавказзя. Це були переважно ремісники, торгівці та купці. Таким чином звільнялося місце для майбутніх переселенців з Московщини, які мали зайняти їхнє місце.
Влада імперії добре знала, що Крим - Українська земля, яка належала Українцям з незапам'ятних часів. Знали й те, що Українці прагнутимуть створення якщо не незалежної держави, то хоча б автономії. Це показали події після 1774 року, коли Січ просила включити півострів до складу Землі Війська Запорізького, бо півострів входив до Запоріжжя повних 100 років (після вигнання золотординців у 1363 році, до колонізації його малоногайтатарцями у 1464 році ). Адже українські полки, запоріжці та їхній флот відігравали вирішальну роль у російсько-османській війні за півострів. Отже, Російська імперія бачила найпростіший вихід у виселенні всіх Українців з півострова і заселення його московитами.
Депортація почалася у 1784 році, коли військові загони московитів почали приходити до українських сіл і вимагати від мешканців забирати майно і залишати півострів. Протягом 1784-1785 років депортували майже всіх Українців з сіл. Степи, Передгір'я, Долини гір, Південнобережжя. Це все перетворилося в незаселені степи, які заростали бур'яном. Необроблені ниви, запустіли сади і виноградники. У 1786-1788 роках депортували решту Українців з міст, містечок, сіл, портів. Всього понад 600 тисяч Українців вигнали з рідної землі. Так зникли з півострова корінні його жителі - Українці.
