Дмитро Донцов

Пацифіст, що стрівся в окопах з противником, розумує: «ми не маємо нічого особисто оден проти другого. Він не більше потребував вбивати мене, як я його», – і з сього розумовання виводилася злочинність війни (в тім числі і визвольної).

Се був світогляд примітивної людини, яка не визнає за колективом инших інтересів, як за окремою людиною. Коли людина ся особисто не має нічого проти другої, значить і нація не має нічого проти другої, бо нація се ж ніщо инше, як сума таких самих окремих одиниць. З сього власне підкреслення моменту «окремого» виріс наш провансальський космополітизм, заперечення національної зверхности, наука про те, що «всі люди брати», про загальнолюдські інтереси» і пр.