Дмитро Донцов

України ще нема, але ми можемо створити її в нашій душі. Можемо і повинні опалити сю ідею вогнем фанатичного прив’язання, і тоді сей не лише з’їсть в нас нашу рабську «соромливість» себе, що нищить нас, як соромливість своєї правди знищила французьку аристократію, як ідеольоґія «кающагося дворяніна» знищила російську шляхту, – але тоді спопеліють в сім вогні й чужі ідоли. Але лише тоді. Бо поки ми не виплекаємо в собі того бажання хотіти створити свій світ з зовнішнього хаосу, поки вертерівську ніжність не заступить в нас зачіпна любов посідання, теореми – доґмати, «соромливість» – брутальність, а безхребетне народолюбство – агресивний націоналізм, доти не стане Україна нацією.