Дмитро Донцов

Характер «романтичної», «релігійної», чи як хочете її називайте, ідеї такий: як ідеї «загальної», «відірваної», що ставляє себе понад всі «партикулярности», понад все «окреме» і «поодиноке», яка, коли виявляється в національнім життю, ставляє великість і потугу загалу понад щастя і добробут одиниці, кляси, даної ґенерації, її спокою, миру; націю як ціле – над націю як механічну збиранину; цілість з мертвих, живих і ненароджених – над даним поколінням; «дальних» над «ближніми», «річи і марева» над «намацальними» інтересами, максимум над мінімум, «абстрактні» вартости над «конкретні», безмотивну волю життя і влади – над всякими «чому» і «для чого», позиченими з лексикону чесного міщанина, що дбає лиш про «потреби часу»; ідею цілого протиставляє иншим «правдам», надгуртовим або підгуртовим (наднаціональним або піднаціональним), правилам лібералізму, соціялізму і суспільного матеріялізму.