Дмитро Донцов

В нас тому не можуть здобутися на відважне і сильне своє «знаю», що бояться його, що хочуть погодити непогодиме, з’єднати два ідеали, які не дадуться поєднати: ідеали спокою і могучости. В нас хочуть поєднати «революцію» з «музикою», насолоду досконалістю з боротьбою, гармонію з насильством, ліризм з драматизмом, мир з війною, справедливість з владою, свободу з насильством, безпеку з авантурництвом, спокій з рухом, щастя з «розмахом волі»...

«Ми» приймаємо чуже владарне «знаю» через те, що нам страшно виробити своє, що ми воліємо зістатися з нашою «красою», лишивши їм їх «силу». Се хитання волі мусить скінчитися. Нація, що стремить до свободи і до відіграння своєї ролі в світі, мусить раз на все позбутися світогляду звироднілих рас і засвоїти драматичний, волевий світогляд сильних народів володарів.