Дмитро Донцов

В нас тому не можуть здобутися на відважне і сильне своє "знаю", що бояться його, що хочуть погодити непогодиме, з'єднати два ідеали, які не дадуться поєднати: ідеали спокою і могучости. В нас хочуть поєднати "революцію" з "музикою", волю з безжурністю, насолоду досконалістю з боротьбою, гармонію з насильством, ліризм з драматизмом, мир з війною, справедливість з владою, свободу з насильством, спокій з рухом, щастя з "розмахом волі"... "Ми" приймаємо чуже владарне "знаю" через те, що нам страшно виробити своє, що ми воліємо зістатися з нашою "красою", лишивши їм їх "силу".

Се хитання волі мусить скінчитися. Нація, що стремить до свободи і до відіграння своєї ролі в світі, мусить раз на все позбутися світогляду звироднілих рас і засвоїти драматичний, волевий світогляд сильних народів-володарів, який вже зачинає прокидатися в Україні.