Дмитро Мирон-Орлик

Шовінізм - це почуття, більш гостре ніж патріотизм.

 Крім почувань патріотизму відіграють велику роль в житті народів почування «шовінізму», що означає виключність й вороже відношення до ворогів у чужинців. В шовінізмі гострота почувань є більше розпалена й піднесена. Патріотизм це немов шабля, шовінізм – обосічний, гострий меч, що відтинає від ворожих сил. Патріотизм – це немов лампада вічного вогню на олтарі Батьківщини, шовінізм - це жар серця й вогонь непримиримих очей вояків, що з готовою зброєю йдуть до наступу на ворога й бережуть своїх кордонів. Шовінізм переходить у пристрасть. Істота шовінізму не проявляється у засліпленому захопленні всім своїм, мовляв воно найкраще. Це більше почування засліпленої й вічно наїженої виключності до противних сил, як пр. польські україножери ставляться до українців. На ворожий шовінізм треба відповісти запеклістю і виключністю власного національного шовінізму. Бо любові до свого відповідає ненависть до чужого. В житті й визволенні народів відіграє велику роль не лише любов до свого, але ненависть до ворога немов друге вістря обосічного меча. З запеклою ненавистю до Англії боролися ірландці кілька століть за своє визволення, з ненавистю боролися балканські народи проти Туреччини. Ненависть українців до Польщі й Московії зберегла національну відрубність й була рушійною силою в запеклій боротьбі з ворогами. Треба ненавидіти все те, що є гидке, низьке, підле й вороже й це безпощадно нищити. Треба, щоби ненависть випливала з великої любові й відданості ідеї й була чинною, революційною, а не пасивною ненавистю раба, що уміє лише ненавидіти свого пана й проти нього бунтуватися, а не хоче стати сам паном своєї долі й життя. Нехай наша любов і ненависть буде така гостра й чуйна як той меч у руках воїна, готовий до удару.