Європа повстала проти неминучості
21 травня минулого року у Нотр-Дам де Парі, поряд з головним вівтарем, застрелився Домінік Веннер. Це відбулося на очах у понад тисячі відвідувачів собору.
Поліція стверджує, що він не робив ніяких заяв перед пострілом, але біля його тіла знайшли записку. Її зміст не розголошують. Лише за кілька годин до самогубства пан Веннер написав у своєму блозі:
«Нові видовищні та символічні жести потрібні, щоби розбудити сомнамбул та сколихнути свідомість, яка перебуває під наркозом. Ми живемо у час, коли слова мають буди підкріплені вчинками».
Домінік Веннер (16 квітня 1935 — 21 травня 2013) — французький письменник, історик, публіцист і політичний активіст.
Брав участь в Алжирській війні, після повернення з якої, в 1965 році, приєднався до лав OAS ("Секретної збройної організації"). За учать в діяльності цієї "терористичної організації" провів 3 роки в ув'язненні. Після в'язниці став займатися теоретичним обгрунтуванням своїх поглядів, разом з Аленом де Бенуа виступив одним з теоретиків руху "нових правих".
Учасник та один із лідерів Jeune Nation, що обрала своєю емблемою кельтський хрест, не підозрюючи, що протягом більше ніж 50 років він буде основним символом націоналістів як у Франції, так і по всій Європі.
У 1963 році Веннер заснував рух Europe Action. Тексти, автором або натхненником яких він був, перевертають зверху донизу теорію і стратегію революційного націоналізму, котрий закриває останні сторінки епохи колоніального розширення європейських метрополій: статті "Позитивна критика" та "Що таке націоналізм", аж до сімдесятих років залишаться головними документами французького націоналістичного руху.
Веннер був прихильником циклічної парадигми історії, на яку покладав надії у відродженні Європейської цивілізації, не покидаючи при цьому закликати корінних мешканців континенту до героїчного чину задля повалення окупації Європи. Свої історичні та філософські праці автор присвячував темам ідеології і практики націоналістичної боротьби, історії європейської культури, міфології та військовій історії, а також значенню культурного спадку для майбутнього націй та збереження ідентичності.
