Європейські ультраправі на службі у Путіна

Нещодавно прочитав російський передрук та переклад матеріалу впливового американського журналу Foreign Affairs з коротким аналізом симбіотичних взаємин європейських правих партій і російської влади.

Чесно скажу – вразило! До мене прийшло явне усвідомлення того, що за можливої перемоги на президентських виборах 25-го травня 2014-го р. кандидата-націоналіста (Тягнибока чи Яроша) праві націоналістичні рухи і організації Європи будуть займати явну прокремлівську позицію, зрештою – антиукраїнську. З чого я це взяв? Доведу вам уривками із цієї статті, яка наробила розголосу як в США і ЄС, так і в РФ.

Націоналістичні партії Європи

…Враховуючи, що основна причина вторгнення до Криму, згідно із Путіним, – це боротьба з "нацистами-бандерівцями", які прийшли до влади в Україні, на перший погляд , не може не дивувати його стрімке зближення з ультраправими партіями всієї Європи. Але в обох випадках Путін йде не за ідеологічними мотивами. З України він хоче отримати територію, яку вважає своєю по праву. У Європі він підтримує радикальні партії, сподіваючись що це, по-перше, розхитає "ворожі держави" (Польща, країни Прибалтики, Франція), а по-друге, приведе до Брюсселя тих вигідних йому політиків, які захочуть розпустити наддержавну структуру ЄС, а не збільшити її.

В Угорщині, наприклад, Путін взяв під своє крило партію "Йоббік" (мадяр. Jobbik Magyarországért Mozgalom – Jobbik), що є третьою за величиною партією в країні. Серед її прихильників є люди, що вдягають пронацистську уніформу, що виголошують антисемітські промови і всерйоз стурбовані "єврейською колонізацією Мадярщини". Партія посилила свій вплив завдяки зростаючій популярності націоналістичного курсу економіки, що подається як засіб від непопулярних скорочень витрат і загальної лібералізації мадярської економіки в останні кризові роки. Росія має намір скористатися цими настроями. Так, у травні 2013-го р. пов'язані з Кремлем російські праві з престижного Московського державного університету запросили лідера "Йоббіка" Ґабора Вону в Москву.

Лідер "Йоббіка" Ґабора Вона і російський євразієць Олександр Дугін

На сайті партії цей візит описують як "важливий прорив", що демонструє "прихильність лідерів Росії до "Йоббік" і сприймають партію як партнерів". А нещодавно "Йоббік" назвав референдум у Криму "зразковим", що стає прецедентним закликом до власних мадярських великих діаспор в сусідніх Румунії та Словаччині. Ймовірно, партії "Йоббік" подобаються паралелі між новою етнічною політикою Путіна і власним ревізіоністським націоналізмом.

Зв'язки Кремля з ультраправим "Національним Фронтом" (фр. Front National, FN) у Франції теж зміцнюються. Лідер французьких націоналістів Марін Лє Пен відвідувала Москву в 2013-му році на запрошення лідера Державної Думи РФ Сергія Наришкіна, близького соратника Путіна.

Зустріч Марін Лє Пен і Сергія Наришкіна

Вона також зустрічалася із заступником прем'єр-міністра Дмитром Рогозіним і обговорювала спільні проблеми: ситуацію в Сирії, розширення ЄС і гомосексуальні шлюби. До слова, французький телеканал Pro-Russia TV фінансується Кремлем, його редактори тісно пов'язані з "Національним Фронтом" і використовують канал, щоб просувати близькі до ідей "Національного Фронту" позиції щодо внутрішньої і зовнішньої політики. "Національний Фронт" хоче замінити ЄС і НАТО панєвропейським партнерством незалежних країн, яке, між іншим, має включати в себе Росію і керуватиметься потрійним союзом Берліна, Парижа і Москви. Заступник Лє Пен Людовік Де Данн також визнав результати кримського референдуму і заявив, що "історично Крим є частиною Матінки-Росії".

Перелік цих партій можна продовжувати. Ну ось хоча б візьмемо славнозвісний "Золотий Світанок" (грець. Λαϊκός Σύνδεσμος – Χρυσή Αυγή), партію грецьких фашистів, яка в 2012-му році отримала 18 місць в парламенті Греції. Її прихильники використовують нацистську символіку на мітингах, роблять ухил на вуличні бійки і виспівують грецьку версію гімну нацистської партії. Уряд Греції посадив лідера "Золотого Світанку" Нікоса Міхалоліакоса у в'язницю і позбавив недоторканності депутатів його партії, а потім їм було висунуто звинувачення в організації актів насильства. Але партія продовжує виходити на вулиці. "Золотий Світанок" ніколи не приховував міцних зв'язків з російськими ультраправими і імовірно отримує кошти з Росії.

Активісти грецької партії "Золотий Світанок"

Пов'язаний із "Золотим Світанком" веб-сайт нещодавно повідомив, що у в'язниці Міхалоліакос отримав листа від Олександра Дугіна, колишнього кремлівського радника і автора "євразійської" ідеології Путіна. У своєму листі Дугін висловив підтримку геополітичним поглядам "Золотого Світанку" і запропонував налагодити спілкування між грецькою партією і своїм аналітичним центром.

На додаток до публічної підтримки анексії Криму Росією, "Йоббік", "Національний Фронт" і, навіть болгарська націоналістична партія "Атака" відправили своїх спостерігачів на кримський референдум (те ж зробили австрійська "Партія Свободи", бельгійський "Vlaams Belang", італійські "Вперед, Італія" і "Ліга Півночі", польська "Самооборона" і деякі німецькі ультраліві партії, в їх числі "Die Link"). Їх вояж був організований Євразійською Радою за Демократію та Вибори, ультраправою неурядовою організацією, яка протистоїть західній ідеології.

Теплі стосунки між режимом Путіна і європейськими ультраправими організаціями та партіями виглядають дивно, враховуючи боротьбу кремлівського режиму з "нацистами-бандерівцями" в українському уряді. Але неприязнь Путіна до українських "фашистів" не має нічого спільного з ідеологією. Справа тут лише в тому, що вони – українські націоналісти. Націоналістичні партії ВО "Свобода" і "Правий Сектор", які можуть бути успішними в Україні після повалення Януковича, виступають за незалежність країни, яка, на думку Путіна, не повинна існувати окремо від Росії.

Схожим чином підтримка, що надається Росією європейським ультраправим організаціям і партіям, пов'язана не з ідеологією, а з бажанням розхитати європейські уряди, запобігти розширенню ЄС і привести до влади режими, дружні Путіну. У цьому сенсі кілька європейських країн перебувають на відстані одних "недобрих" виборів від катастрофи. Існує думка, що в Угорщині така катастрофа вже сталася. У міру того як популярність "Йоббіка" зростає, антидемократичний правоцентристський уряд прем'єр-міністра країни Віктора Орбана все сильніше схиляється вправо, і в результаті укладає з Росією велику угоду в галузі ядерної енергетики. Ґабор Вона з "Йоббіка" хоче піти далі, вивівши Угорщину з ЄС і приєднавшись до російського проекту Євразійського Союзу відхопити у своїх сусідів, зокрема і в України частину території, де, за його словами, проживають чистокровні мадяри.

Дивно стверджувати, що стратегія, застосована Путіним в Криму (підтримка ультраправих партій з тим щоб посіяти хаос, а потім скористатися ним), може бути успішною у південній та східній Європі. Виклик, кинутий Європі Путіним, необхідно сприймати серйозно. Замість того, щоб вхопити ще один шматок території на "домашньому" фронті, Путін може мовчазно стояти осторонь і терпляче чекати приголомшливої перемоги проросійських ультраправих сил на травневих виборах до Європарламенту вже цьогоріч…

Власне підсумовуючи вище сказане, хотілося також зазначити, що українські націоналісти, зокрема з ВО "Свобода" нещодавно призупинили свою співпрацю із Альянсом європейських національних рухів, який підтримав анексію Криму російськими військами. Залишається сподіватись і вірити, що в Європі ще існують адекватні праві та націоналістичні рухи, партії і організації, які підтримують територіальну цілісність Україну і перші здобутки новітньої української національної революції. Ну, на відміну від недалекоглядної співпраці ВО "Свобода" із "Національним Фронтом Франції", дуже далекоглядним видається налагодження контактів "Правого Сектору" із небайдужими націоналістами Європи, які не піддались зомбуванню Путіна-Дугіна, а саме із італійцями "CasaPound Italia", іспанцями "Liga Joven", англійцями "National Action", французами "Génération Identitaire", та ще кількома неформальними рухами і організаціями.

Активісти партії Vlaams Belang

Нині маємо довести всім нашим міжнародним друзям і соратникам, сусідам і однодумцям, що Україна – незалежна, суверенна і самодостатня європейська держава. Ми маємо йти власним шляхом, але пам’ятати, що нас оточують зовсім не дружні країни, а суперники і вороги.

Переклав Денис Ковальов, спеціально для Molotoff