Корюківська трагедія 1943 року

Одним із своєрідних "фірмових" знаків карально-репресивної політики Третього Райху щодо цивільного населення окупованих територій Європи було свідоме знищення населених пунктів разом із мешканцями.

 

Всесвітньо відомими стали такі злочини у Європі: чеська Лідице - 10 червня 1942 р. вбито у селищі і замордовано у концтаборі 320 осіб; білоруська Хатинь - 22 березня 1943 р у селі знищено 149 осіб; французький Орадур-сюр-Глан - 10 червня 1944 р. знищено у селищі 642 особи. Проте світ практично не чув про українську Корюківку - 1-2, 9 березня 1943 р. вбито і спалено близько 7 тисяч осіб різного віку - від немовлят до немічних старих, селище повністю знищено. Більшої та жорстокішої каральної акції за всю Другу світову війну в Європі (1939-1945) не було.

 

Вранці 1 березня 1943 року до Корюківки прибув підрозділ СС зі Щорса. Спочатку німці намагалися зігнати всіх жителів в центр села. Коли деякі жителі, передбачаючи майбутнє вбивство, спробували втекти, німці почали входити у всі будинки та розстрілювати їх мешканців. Ті, хто був зігнаний в центрі, були розстріляні у великих будівлях села - ресторані та театрі. У ресторані було вбито близько 500 чоловік. П'ятьом вдалося вижити. Був виданий наказ вбити всіх жителів Корюківки, які втекли в сусідні населені пункти.

 

За даними судово-медичної експертизи, проведеної після війни, смерть заподіювалась шляхом розстрілу з автоматів та станкових кулеметів, ударів тупими предметами й спалювання заживо.

 

2 березня забиті трупами будинки (тільки в ресторані понад 500 тіл) почали підпалювати, але вбивства тривали. Карателі прочісували село, хапали людей і живцем кидали в палаючі хати. Віра Сильченко, яка сховалася в копиці сіна, бачила, як нелюди кинули у вогонь її матір, сестру й невістку. Одночасно великі групи людей убивали з кулеметів на подвір'ї церкви, на колгоспному дворі, у свинарнику. До кінця дня 2 березня Корюківка майже повністю згоріла.

 

У Корюківці було спалено майже все, збереглись тільки десять цегляних будинків та одна церква. Жителів сусідніх населених пунктів залякували, щоб вони не надавали допомогу корюківцям.

 

Вцілілі корюківці сховалися або втекли в ліс; частина з них через кілька днів повернулися, здебільшого люди похилого віку.

 

9 березня німці повернулися до Корюківки та спалили їх заживо.

 

В результаті каральної акції в Корюківці було знищено близько 7 тисяч мирних жителів, спалено 1390 будівель. 5612 жертв масового вбивства залишаються невпізнаними. Корюківка була практично повністю спалена, населення, яке тут проживало, винищено.

 

Виконавцем цього злочинного наказу стала Щорська (на час окупації Сновська) гарнізонна комендатура Чернігівської області, яка безпосередньо організувала каральну акцію, сформувала збірний каральний загін у складі німецьких військовослужбовців тилових німецьких формувань, військовослужбовців 105-ої легкої угорської дивізії, співробітників допоміжної окупаційної поліції та солдатів спеціальних каральних формувань із числа колабораціоністів – громадян СРСР. Очолили каральний загін представники зондеркоманди 4а (Sonderkommando 4a).