Про чистоту раси!
У Швеції за період з 1935 по 1976 роки, згідно з законом “про чистоту раси”, були стерилізовані більше 63 000 чоловік. Закон був відмінений лише в 1976 році.
Швеція була першою країною у світі, де виник державний інститут расової біології. І ідея прийшла не з Німеччини. Боротьба за чистоту раси розгорнулася тут, на півночі Європи, цілком самостійно. Єдина відмінність шведського суспільства загального благоденства від нацистського полягало в тому, що шведи займалися цим довше.
“Я стала погано бачити ще в ранньому дитинстві. Але на очки в батьків не вистачало грошей. У школі я не могла розгледіти, сидячи за партою, що вчитель пише на дошці, але боялася сказати. Мене визнали розумово відсталою і відправили в інтернат для психічно неповноцінних дітей. У сімнадцять років мене викликали до директора школи і дали підписати якісь папери. Я знала, що повинна їх підписати. На наступний день мене відправили у лікарню і зробили операцію. Мені сказали, що у мене ніколи не буде дітей”.
Це розповідь 72-річної Марії Нордін.
Марія Нордін не одна. Таких у Швеції 60 тисяч осіб. Всі вони - жертви державної програми стерилізації, що тривала майже півстоліття.
У відповідності з буквою закону стерилізації підлягали мешканці країни, яких органи охорони здоров'я або соціального забезпечення визнавали розумово або расово неповноцінними. Щоб потрапити в цю категорію, достатньо було проявляти “стійку нездатність до навчання або володіти зовнішністю, не відповідає визнаним арійським стандартам шведської нації. Коли технологія була налагоджена, список ознак неповноцінності вирішили розширити і включили в нього “асоціальність”. Для більшості шведів порядок стерилізації розумово неповноцінних людей був таким же природним, як правила дорожнього руху.
Операції припинилися з тієї ж самої причини, з якої і почалися. Загальносвітова тенденція змінилася. До душевнохворих перестали ставитися як до громадян другого сорту. Загальноприйнятою стала думка про те, що їх бажання бути повноцінними членами суспільства має вітатися і заохочуватися. Про закони тридцятих років у Швеції постаралися забути, але дивлячись на їх представників нації - однорідність типажів кидається в очі.
