Проблеми українського народу

Крим анексований, Донбас окупований. І це не лише через зрадництво і підкуп, а в першу чергу - через ледарство народу України. Так-так, саме через отих нездар, які з Революції Гідності зробили збіговисько любителів музики і танців (під чай з канапками). Саме через цих людей, які осуджували (і далі осуджують) сміливих юнаків та юначок. Через тих, хто ідентифікує борців за волю – провокаторами чи агентами Кремля. Не бачучи при цьому, що справжні агенти сидять при владі!

При цьому раби системи навіть пишаються своїм розумінням ситуації, пишаються своїм дурнуватим розумом. Не сприймають критики щодо "всенародного обранця". Та ще й випрошують для горе-гаранта трохи часу. Десь років 5. Бо бачте, не встиг він ще себе проявити.

Чудовий стан душі - нічого не бажати, правда ж, панове? Навіщо бажати своїм нащадкам кращої долі?

Благодать сьогоднішнього дня і віра в "правильність" свого вибору (не бачучи завтрашньої небезпеки) може призвести до того, що ми втратимо країну.

Але що їм до цієї країни... Головне - щоб дали жити в мирі, тішитись своїм примітивним існуванням, радіти стабільності і нічого не вирішувати. Ці поціновувачі брехливих ЗМІ не формують собі завтрашнього дня, лише шукають, як пристосуватись до того "завтра", що їм приготує хтось інший. Розраду вони собі шукають у роботі, в ідеалі сірої буденної праці, як універсальних ліків від усіх суспільних хвороб.

Ця маса терпить мовчки, вишукуючи способи уникнути біди. Сподівається застати "кращі часи", але не організується до реального пориву (повстання). Маса шукає засобів влаштуватись з тим станом речей , що її гнітить.

На те вона і маса. Згине добровільно і буде думати, що це задум Кремля, боячись повстати, щоб Путін не напав.

Про таких нездар і рабів власного страху перед змінами (яких не відвернути) дуже чітко висловлювався український пророк Шевченко, вказуючи на те, що "нас завжди хтось веде, а ми йдемо послушні". Про тих самих рабів на своїй землі, хохлів-невільників, так писав О.Федькових: "Для раба добре жити значило, не знати що то біда і не тужити".

Відтоді, коли "нова" влада вперше "помирилась" із агресором, вона не представляє інтересів країни, вона теж є ворогом, внутрішнім ворогом. Ворогом, який є набагато небезпечніший, якого треба знищувати першим, щоб потім знищити зовнішнього.

Спочатку бунт, потім війна.