Роман Коваль

Під націократичним державним устроєм ми розуміємо, насамперед, владу Проводу нації, владу політичної аристократії, яка дієво прагне добра нації.

В традиційному розумінні аристократія — це еліта Роду (родів), яка, уособлюючи найкращі риси свого етносу, репрезентує цей етнос, формує його завдання.

Коли винищувалася чи деградувала еліта, гинула нація. Зрозуміло, що вона не зникала з лиця землі, а «лише» опускалася щаблем нижче у своєму «розвитку», ставала етномасою, яку асимілювали більш активні, владоспроможні етноси. Не дивно, що народи, котрі розвивалися екстенсивно, посідаючи чужі землі, перш за все винищували еліту.

Нині, як і раніше, перед нами стоїть проблема, яка ще трохи і може стати вічною: витіснення чужоземного проводу та сформування українського - за походження і за духом.

Цей ідеалістичний Провід сформулює національні завдання і змобілізує українців на їхнє здійснення. Він керуватиметься національними інтересами, здійснюватиме національну політику та національну владу.

Нині, коли елітні українські роди перервалися, розсіялися, розчинилися, а їхні поодинокі нащадки загубили історичну пам'ять, надії покладаємо на кращих представників різних родів, не тільки старшинських чи гетьманських, але українських обов'язково! Тобто, ми говоримо про поліродову, національну еліту. Формування її — головний імператив часу!

Стрижень нового Проводу повинні скласти українські військовики.

Влада української нації, яку здійснюватиме її Провід, не заперечуватиме якихось інших форм політичного управління — чи то демократичних, чи то монархічних. Націократія означатиме, перш за все, перерозподіл – мирний або немирний — влади на користь національної еліти.

Рисою, що вирізнятиме представника української еліти, є, насамперед, нестримне прагнення влади національного духу. І цей фанатичний потяг до влади, безкомпромісний змаг за неї вмотивований не меркантильними потребами, марнославством чи хворобливою амбіційністю, а ідеалізмом — жертовним прагненням здобути добро для української нації.

Зрозуміло, що добро нації здобувається в боротьбі з ворогом, боротьбі жорстокій, з численними жертвами з обидвох сторін. І добре, коли жертв буде більше з тієї сторони. Значно більше...

Благо нації досяжне лише у своїй державі, де панує національний Закон, а не закони інших країн, де панує рідна, а не чужа віра, у державі, яка здатна карати за порушення витворених нею законів.

Нації-держави завжди творилися шляхом насильства. Тому для українських військових цей шлях буде природнім і єдиноможливим.