Сергій Скальд

Немає дій за пустотою слів,
Де мій народ? Де молоді герої?
Невже перетворились на рабів,
Колись безстрашні та хоробрі вої?

Де той вогонь палаючих сердець,
В якому загартовується воля?
Невже це все? Невже війні кінець?
І нас спіткала всіх батрацька доля?

Невже так просто мрію віддамо,
Про сильну і могутню Україну?
І дочекаємось коли у казино,
На кін поставлять всю твою родину.

А може віддадуть твоїх дітей,
На органи багатим та всесильним.
РАБ має жити й вмерти для ЛЮДЕЙ!
А після смерті може бути ВІЛЬНИЙ.

Нас підкорили граючи словами,
Ми проміняли своє право ОБИРАТИ,
На право НАЗИВАТИСЯ РАБАМИ,
На існування та бетонні грати…