Шюцкор – на захисті незалежності Фінляндії

Минає 75-та річниця від дня початку підступного нападу СССР на маленьку Фінляндію 30.11.1939 р. та 97-ма річниця з дня проголошення Фінляндії незалежною республікою 06.12.1917 р. Однак, і досі фіни відчувають загрозу з азійського Сходу, адже нині Україна як і вся Європа опинились у безвихідному становищі: або нова тотальна світова війна із вірогідністю застосування ядерної зброї, або нікому не потрібні “мирні” переговори. Все ж, у тяжкі години військової загрозу зі Сходу на захист Батьківщини виходили мужні добровольці, захисники Вітчизни, і Фінляндія цьому гарний приклад.

Так було одразу після початку Першої світової війни. Фінські добровольці, патріоти та націоналісти, які прагнули здобуття самостійності своєї батьківщини з пазурів московського царизму, з дозволу німецького кайзера Вільгельма ІІ утворили 27-й єгерський батальйон. Цей батальйон фінських єгерів відправили одразу на війну із армією Російської імперії, але не у Фінляндію, а в Латвію. Лише з Лютневою революцією 1917 р. фінським єгерям було дозволено перебазуватись на Батьківщину.

Взагалі, час створення добровільної, оборонної організації Шюцкор (фін. Suojeluskunta) складно визначити. Шюцкор утворився сам по собі, у зв'язку з обставинами того часу. Документальним свідченням появи організації Шюцкор вважається лист фінляндського солдатського комітету від 16.05.1917 р. адресоване до військового штабу у Гельсінкі, в якому підтверджувалося, що для майбутньої незалежної фінської держави необхідні власні збройні сили. Були потрібні негайні заходи для організації корінного населення, що б воно було готове діяти проти військ Російської імперії. Навчання військових кадрів мали проводитись на базі єгерського батальйону, який вже був перекинутий до Великого князівства Фінляндського.

У травні 1917 р. представники єгерського батальйону утворили в середмісті Гельсінкі "Активний комітет", що складався з наступних особистостей: статський радник Алексіс Грінпенберґ в якості голови, доктор Ейно Суолахті, майстер кінного спорту Гаральд Окерман, віце-суддя Отто Окессон, кандидат медичних наук Свен Доннер, магістри Type Сведлін і Ейно Вяліканґас, а також кандидат філологічних наук Елмо Кайла. Усередині комітету утворили робочий відділ, що займався організаційними питаннями.

Влітку єгері "Активного комітету" 1917 р. розробили проект територіального поділу Великого князівства Фінляндського на округи, в які призначили власних начальників і окружні правління. Окружні правління сформували організації Шюцкора в поселеннях і призначали начальників місцевого відділення. Всю діяльність наказали заховати під виглядом спортивного клубу, добровільної пожежної дружини або чогось подібного. В інструкціях по діяльності начальника округу підкреслювалося, що організації Шюцкора повинні бути повністю нейтральними. Організації почали зростати чисельно по всій країні.
 

Так, 25.01.1918 р. Сенат Фінляндії наказав воякам Шюцкора виступати в якості державних збройних сил. До цього у ролі армії були задіяні поліцейські загони – організація "Знамено порядку" та Корпус охорони Фінляндської держави. Перше положення про діяльність організації Шюцкор було підписано 02.08.1918 р., оскільки уряд не хотів втратити контроль над ситуацією. Указ робить охоронні загони частиною збройних сил як резерв з добровольців. Указ визначив структуру організації. Закон про організацію Шюцкора був прийнятий 22.12.1927 р., коли бійцям було наказано стати складовою частиною збройних сил держави. Вищим органом управління Шюцкора Фінляндії став Головний штаб. Першим головнокомандувачем Шюцкора був полковник Генрік фон Ессен (до 1921 р.), після нього – генерал Лаурі Мальмберг (до закриття організації в 1944 р.). Організація включала, крім танкових військ, всі наземні роди військ, а також окремо під загальним командуванням перебував флот Шюцкора. Кількість членів за весь період існування було майже 100 тис. осіб.

Наведено цитату з офіційного статуту Шюцкору: «…У мирний час завданням Шюцкора є стимулювання і збереження боєготовності серед народу, а також його духовний і фізичний розвиток. Шюцкор дає своїм членам військове навчання і проводить просвітницьку діяльність у рамках своєї програми…».

Вступ до лав Щюцкора був добровільним, членом міг стати будь-який чоловік, громадянин Фінляндської Республіки, який досягнув 17 років, чия лояльність до влади не викликала сумнівів. Значок з гербом організації носили на лівому рукаві. Герб представляв собою латинську літеру «S» (абревіатура назви організації) на тлі відповідному гербу округу. Вгорі 3 ялинкових гілочки, коріння яких ведуть у часи громадянської війни – при битві за Тампере в травні 1918 р. фінські війська використовували справжні ялинові гілки, щоб відрізняти своїх від більшовицьких загарбників.

Під час кількох совєцько-фінських війн з активістів Шюцкора утворювали тилове ополчення за місцем проживання, і у них були мобілізаційні завдання. Для цього Фінляндія була розділена на округи, число яких було різним у різні роки. В період усього існування у Шюцкора мав центральне положення в обороноздатності Фінляндії. Шюцкор підтримував постійні навчання власної стотисячної армії, у якій крім усього іншого було відмінне особисте спорядження. Це проявилося під час Зимової війни 1939-1940 рр., коли зі спорядженням солдатів були великі проблеми.

Вже 19.09.1944 р. в Москві було підписано Угоду про перемир'я між СРСР і Великобританією з одного боку і Фінляндською Республікою з іншого. Відповідно до пункту №21 угоди, Фінляндія була зобов'язана розпустити всі так звані "прогітлерівські" та "профашистські", військові, воєнізовані і тому подібні організації на своїй території. Вже 03.11.1944 р. парламент Фінляндії схвалив без голосування закон про розпуск Шюцкора. Карл Густав Еміль Маннергейм як президент затвердив закон. У зв'язку з підписанням угоди про перемир'я між СССР та Фінляндією Шюцкор розформували 06.11.1944 р., а його майно частково перейшло у власність держави, частково пішло на громадські потреби, наприклад, на допомогу інвалідам, сиротам і близьким загиблих, переселенцям з окупованої Східної Карелії. У наказі від 16.11.1944 р. Карл Густав Еміль Маннергейм подякував воякам Шюцкора за їх відданість та жертовність на благо Батьківщини.

Упродовж останніх 70 років вояки та активісти Шюцкора поступово переходили у громадську та політичну діяльність. Офіцерство Шюцкора перейшло на штатну роботу до збройних сил Фінляндії на правах радників з певної військової галузі. Нині ветерани Шюцкора є одним з прикладів мужності, хоробрості та відданості для молодого фінського покоління патріотів, що зберегли власні традиції та національну ідентичність. Честь і повага, яку шуцкорівці заробили у битвах задля захисту власної Батьківщини, не один раз буде жити у відданих синах Фінляндії, що не скорилась під чоботом Кремля.