Українське чумацтво

Говорячи про цей унікальний по своїй суті феномен в історії нашого народу, сьогоднішнє покоління українців не повинно забувати про те, що чумацтво у XVI – XIX ст. стало для нашого нації однією з форм самозцілення. Якщо козацтво оберігало наші землі зі зброєю, кобзарі оживляли духовне пробудження за допомогою кобзи й пісні, то чумаки тримали, якщо можна так висловитись, економічні важелі.
Україна через постійні війни й грабунки потерпала в ті часи від господарської розрухи. Не маючи змоги налагодити державні структури, природний організм нації змушений був вишукувати інші форми самозцілення. Такою формою i стало чумацтво.

Що ж таке “чумак” в історії України? Певний час слово “чумак” пояснювали назвою чуми, яку буцімто чумаки завозили з Криму, куди їздили за сіллю. До цієї версії додавали ще i той факт, що чумаки не дарма носили чумну дігтярну сорочку. Але ця нісенітниця згодом була обґрунтовано розвіяна відомим дослідником Григорієм Данилевським, який стверджував, що чумна сорочка, це була одна з двох сорочок, яку чумак брав з собою в дорогу, i яку для захисту від дощу, пилу та різної зарази i мошки відразу ж вимазував дьогтем. А саме слово “чумак” по-татарському означало просто – “перевізник”

Хто ж такі чумаки? Чумаки – це категорія населення в Україні, що в XVI – XIX ст. займалася торгово-візницьким промислом. Від назви цієї групи населення бере назву i весь промисел – чумацтво. Цікавою є особистість чумака. Він загалом був подібний до решти українського люду, але зберігав у собі риси притаманні козаку.
Чумацтво – це торгівельно-транспортна корпорація людей, яка склалась у XVI ст. в Південній Україні з метою постачання солі з північного Криму в Україну, Польщу та інші сусідні країни.
У ті далекі часи прикарпатські чумаки (їх ще називали коломийцями, оскільки однойменне місто було центром солеваріння) забезпечували цим необхідним продуктом південь землі України. Звідси вони привозили хліб, речі господарського вжитку, навіть дерев’яні церкви. Згодом, коли західноукраїнські землі загарбала польська шляхта, сіль почали транспортувати з півдня Криму.

Чумацтво належало до найпрестижніших видів заняття і промислу. Повагу, до нього зумовлювали, з одного боку, відносна надійність заробітку, з іншого — працелюбність, сумлінність, доброта, лагідність, щирість та інші позитивні. риси характеру прасола. Тому в середньовіччі майже всі юнаки мріяли стати якщо не лицарем-козаком, то бодай чумаком. Та далеко не кожному щастило досягти своєї завітної мети — не лише через об'єктивні соціально-економічні перепони, а скоріше неспроможність подолати складні дорожні й психологічні випробування.