УПА українцям платила гроші, – історик Володимир Сергійчук

Стосовно значимості УПА, витоки, забезпечення армії та інші цікаві факти розповів на Вільному університеті історик Володимир Сергійчук.

Молодіжна інформаційна спільнота «Сіль» подає конспект цієї лекції, яка відбулася в стінах видавництва «Смолоскип» 23 жовтня.

Витоки УПА

Власне назва Української Повстанської Армії себе проявляє раніше – в період визвольних змагань 1917-1921 рр. І навіть коли не вдався Другий Зимовий похід, то на Волині мала формуватись Волинська повстанська армія (у волинських лісах). Вона мала бути в підпіллі, однак чекісти розкрили ці задуми і нічого не вийшло.

Ще багато ми чуємо про початки УПА, що пов’язуються з Тарасом Бульбою-Боровцем. Дійсно, він на початку гітлерівського нападу на Радянський Союз розпочинає організовувати Поліську Січ, цей відділ він назве Українською Повстанською Армією. Планувався він як збройний засіб для оборони українського населення від тих решток «енкаведистів», чи Червоної армії, які позалишалися в лісах і від безвиході грабували населення.

Штаб Поліської Січі розташовується в Олевську (це нинішня Житомирська область). І коли німці намагались примусити Бульбу-Боровця взяти участь у розстрілі євреїв Олевської околиці – він відмовився, а щоб не взяти участь у цій акції, то навіть було вирішено розпустити військо.

Зародження «бандерівської» УПА

Про початки створення «бандерівської» УПА можна говорити як про окремі відділи, які створюються навесні 1942 року. Він був створений для оборони населення від німецьких окупантів, що починають грабувати місцевих. А також для того, щоб захиститись від радянських партизанів, які починають з’являтися. І «бандерівський» провід почав творити свої відділи, оскільки Бульба-Боровець, який формально розпустив свої відділи в листопаді 1941 року, а фактично – дав команду сходитись вже з весни, і десь з весни 1942 маємо інформацію про ці відділи в Бульби-Боровця.

У відсутність Степана Бандери (який був у німецькому ув’язненні з 15 вересня 1941 року) урядуючий провідник Микола Лебідь був проти утворення власної повстанської збройної сили. Він казав ще в червні 1942 року, що треба чекати, коли знесиляться більшовики та німці і тоді, мовляв, ми почнемо діяти. І в цій ситуації члени бандерівської ОУН, які залишились на волі, починають в підпіллі створювати власну збройну силу. Роман Шухевич, який в цей час перебуває в Білорусі, посилає двох своїх зв’язківців на Волинь для вивчення терену для майбутніх бойових дій.

Коли Шухевич приїжджає в Україну – одразу йде у підпілля і займається створенням УПА, проте в цей час на Волині вже діють окремі підрозділи. На осінь 1942 року починається активізація формувань УПА.
Козацька традиція

УПА створилося (як і армія УНР) за традицією козацького війська. Навіть структура: не роти, батальйони; а сотні, курені, рої – це все іде з козацької історії.

Список псевдо, які взяли собі вояки УПА, командуючі, рядові пов’язані із часами козацької історії – Наливайко, Богун і подібне.
Образ УПА в суспільстві

Я розумію ветеранів, які віддавали своє життя заради України, вони відбули каторгу і так далі, і їм хотілося в Незалежній Україні заслужено взяти свій статус і визнання. Але вони не врахували, що в керівних кріслах залишились ті самі, лише змінили прапори. І керівна верхівка не хоче і не буде їх визнавати. Бо вчора вони воювали проти УПА, а сьогодні не могли себе переробити внутрішньо. І вони продовжували свою роботу по знищенню ветеранів, але вже більш витонченими методами.

Ми маємо в суспільстві не відпрацьований позитивний образ УПА, як справді реальної і єдиної армії, яка боролась за незалежність України.

Я розумію, що із сприйняттям УПА в нашому суспільстві ще є проблеми, але, з часом вона сприйматиметься людьми тим, чим була насправді. Упівці воювали на своїй землі за українську волю. А це є право корінного народу, боротися за те, щоб бути господарем на своїх етнічних землях. Поступово їх образ буде вимальовуватись все чіткіше і чіткіше, як єдиної збройної сили українського народу в роки Другої світової війни.
Ключові імена

Коли говоримо про УПА, то звісно ж згадуємо постать Романа Шухевича. Це завдяки йому було відсунуто з влади Миколу Лебедя, який противився розгортанню збройної боротьби.

УПА творилась в різних регіонах: УПА-Північ – це Волинь, УПА-Схід – окремі рейдові загони (Житомирщина та Київщина), спроби творити відділи УПА на Черкащині – це в Холодному Яру, але вони не дали конкретного результату. Найбільш виразно і чітко УПА себе проявляє на Волині і ця земля зродила Українську Повстанську Армію.

Одним із перших творців треба назвати Василя Івахіва, військового референта УПА-Північ, який справді прислужився до створення перших відділів. Командиром перших відділів УПА був Остап – Сергій Качинський. Коли на Західній Україні святкували Акт відновлення Української державності 30 червня 1941 року, зокрема у Рівному, то на цьому святі бандерівці вже мали свій курінь імені Холодного Яру.
Кількість УПА

Ми можемо орієнтуватися на кількість за радянськими документами. З періоду 1944-1955 рр. за документами (скільки підпільників заарештували, скільки було вбито і скільки прийшло з повинною) дає нам підставу говорити про кількісний склад в цілому.

Тут можуть бути й неточності, адже заарештовувалося і власне підпілля, яке не брало участі в бойових операціях. Але якщо брати в цілому революційне підпілля ОУН і УПА, то радянськими каральними органами за вказаний період було вбито 150 тисяч, заарештовано – 103 тисячі, прийшли з повинною – 75 тисяч.

Якщо говорити приблизно, то через Українську Повстанську Армію пройшло близько 250-300 тисячі вояків. Але одночасно в лавах УПА важко сказати скільки було, думаю, що до 100 тисяч в 1944 році.
Прийшли з повинною

Це ті, які покинули боротьбу і прийшли здалися на милість радянській владі. Але вони глибоко помилились, що їх одразу ж амністують. Таких одразу відправили на фільтрацію, в «стрибки» чи в боївки під виглядом УПА. Щоб змили свою «вину» кров’ю. Навіть є спеціальне розпорядження Хрущова з цього приводу, який висловився на нараді начальників НКВД та КГБ у Львові 15 травня 1945 року, що не треба упівців використовувати до безкінечності, треба дати одне завдання і як вони його виконають – то можна сказати, що ця людина змила свою «вину» кров’ю і можна її відпустити. Тобто це давало можливості НКВД використовувати колишніх вояків у різних злочинних акціях проти мирного населення. І багато на це пішло. Робили злочини. Люди думали, що це бандерівець вбиває, вони не знали, що цей бандерівець поклав автомат учора і вже є в складі спецбоївки і виконує якесь завдання.
Народна армія. Забезпечення

Це та армія, яка утримувалась народом. Якби народ не підтримав, не давав їсти – то вона не могла б існувати. Керівництво УПА брало у населення продукти, але кожному жертводавцю давали спеціальні бони (упівські гроші). Планувалося, коли прийде українська влада, то кожен, хто матиме ці бони, зможе їх замінити на українську одиницю, яка буде ходити в незалежній Україні, тому не можна стверджувати, що УПА грабувало населення. Останнє було поставлено в ситуацію: воно сьогодні повинне в ім’я визвольної боротьби дати забезпечення, а компенсацію гарантується через ці бони в майбутньому.

Частково вояки УПА себе забезпечували реквізовуючи якісь радянські склади, магазини. І таке було теж – це факт.

Часто ви чуєте, що УПА забезпечували німці – дуже поширена версія в комуністичній пропаганді. Справді, в якихось моментах німецька зброя в упівців була, але трофейна, здобута в бою. А в другому випадку траплялися чимало ситуацій, особливо з німецькими союзниками, тими ж мадярами, коли під час відступу німецька армія погано забезпечувалася і вона кидала напризволяще тих же мадярів, то вони за хліб та сало готові були передавати зброю УПА. І все, інших документів навіть радянські партизани не знайшли, хоч дуже пильно шукали. Я передивився весь архів партизанського штабу і не знайшов домовленостей гітлерівців і упівців щодо забезпечення..

Ще був один вид забезпечення – з радянського боку. Про це мовчать радянського спрямування дослідники. Але це факт. УПА підробляла документи від імені партизанських загонів, перевдягались в партизанів, чіпляли червону стрічку і приходили до тилових частин Червоної армії (тієї ж першої лінії червоного фронту, яка йшла через Волинь) і пред’являли липові вимоги, що для такого-то партизанського загону просимо виділити стільки-то набоїв, автоматів і всього іншого. І видавали. І є документи з цього приводу по Луцьку.
УПА боролось з німцями

У звітах УПА є реальні цифри вбитих німців і їх союзників. І це попередньо близько 10 тисяч. І можна сказати, ще це теж є вклад у перемогу над Гітлером.

УПА вели бої, які могли дати результат – це несподівані нальоти, роззброєння, випуск з тюрем і концтаборів полонених червоноармійців, які потім приєднаються до УПА. Завдяки цьому в їхніх лавах з’являється грузинський, туркменський, узбецький та інші відділи, бо їх визволяли.

Але великомасштабних боїв не було. Крім одного. Коли оточила радянська армія весь фронт УПА і це був бій під Гурбами з радянською армією – це єдина битва, коли воювали з червоною армією, але не з своєї волі. А тому, що Червону армію вимусили боротися проти УПА. Упівці воювали лише з НКВД та партизанськими загонами. Навпаки є звернення до червоноармійців, у якому про все чітко говориться.



Народна армія – це ті вояки, які вдень сіють поле, а вночі беруть автомат і захищають своє поле. Це зразок повстанської армії у світовому масштабі. Саме такою і була УПА.