Відділ особливого призначення (ВОП) - оперативно-бойовий підрозділ.

Дана структура була чимось середнім між Повстанською армією і СКВ (Самооборонні Кущові Відділи - відділи українського самозахисту, утворені для охорони українських сіл, а також для створення тилу для УПА, діяли в 1942–1946 роках, інспектовані через районних керівників ОУН-Б). У кожному підпільному районі, як правило, мав діяти один ВОП. Здебільшого це були окремі чоти (20-40 осіб на район), які діяли на напівстаціонарних засадах, тобто за наказом військового референта або керівника СБ ОУН(б) району, однак, на відміну від боївок СБ ОУН, вони не мали слідчо-каральних функцій, а проводили диверсійно-бойові акції на своїй території. На відміну від СКВ, ВОПи могли проводити зачіпні акції, деякий час перебувати у лісі, але, на відміну від відділів УПА, використовувалися тільки на території району своєї дислокації.

Одним із таких ВОПів, наприклад, був ВОП під командуванням Василя Андрусяка-"Грегота"-"Різуна". Він був сформований в липні 1943 р. і складався із 17 чоловік. Того ж місяця ВОП напав на шуцполіцію в м. Городенці і розігнав її. У серпні розбив німецький гарнізон у Тисьмениці, а у вересні знищив мадярський каральний загін і отаборився в Чорному лісі. За два місяці боївка ВОП виросла до 46 стрільців і у вересні 1943 р. стала чотою.