Валентин Залізняк

Я так не люблю цю країну,
Я так ненавиджу народ,
Що навіть в цю важку годин,
Сидить, закривши вуха й рот.

Я так не люблю свою владу,
І писані закони нею,
Коли бажають всі розпаду,
Й побільше збагатитися землею.

Народ у нас сліпий й глухий,
Але не знаю я, чи винен він у цьому,
Бо в комуністський час лихий,
Його навчили там усьому.

В часи репресій й "сталінізму",
В часи війни й Голодомору,
Коли пропахло все цинізмом,
В часи безжального терору.

Народ зазнав великих втрат,
І був заляканий тоді,
В часи тих розстрілів і страт,
Утратив свою силу відтоді.

Людей навчили не любити,
Ні рідной мови, ні братів,
І ладні вже були своїх убити,
Бо любиш ти країну і ненавидиш катів!

Але люблю тебе я іншу,
Люблю, коли могутність у тобі кричить,
Тобі лиш встати треба спершу,
"Повстань з колін, й нехай у жилах кров помчить"!