Валентин Залізняк

Чомусь забули ми бійців Вкраїни,
Які здобули нам цю землю й цю свободу,
Забули вірних й мужніх синів Батьківщини,
Котрі вбивали московську сволоту.

Котрі йшли в бій навіть тоді,
Коли і сили ті були не рівні,
Ішли у бій старі і молоді,
Котрі не хтіли жить у цій страшній катівні!

А так бажали мати Вільну Україну,
А так хотіли бачити той вільний світ,
Боролися для неї до загину,
Боролись поки гнав у бій той гніт!

Той гніт на наволоч московську,
Яка посміла в чужім краї панувать,
І хтіла землю цю дніпровську,
До себе в володіння в нас забрать.

Той гніт, що вів у бій за неньку Україну,
Той гніт, що був на наших ворогів,
Та гордість, що в бою не віддали країну,
Країну, що дісталася нам від Богів

Нехай і далі спочивають Ваші душі,
А наша пам'ять вже ніколи не забуде,
Що Ви не були у той час байдужі,
А вчинок прикладом для нас всіх буде!