Як до влади в Україні прийшли комуністи
На виборах до всеросійських установчих зборів, які відбулися вже після перевороту у Петрограді, вони одержали лише четверту частину голосів виборців. В Україні за більшовиків проголосувало ще менше - 10%.
Зазвичай у спробах захопити владу більшовики спиралися на ради робітничих і солдатських депутатів. Але навіть у радах великих міст України, зокрема Києва, Одеси, Харкова, не кажучи вже про містечка, селища та села, вони не мали більшості. Більшовики відбивали настрої невеликої частини населення України, до того ж переважно неукраїнської. З цього можна вважати, що їхня ідеологія є чужою для України та Українців.
Лише в головних містах Донбасу - Луганську, Кадіївці, Макіївці, Щербинівці - більшовики взяли владу без зброї. У всіх інших місцевостях України встановлення більшовицької влади було можливе лише збройним шляхом.
Проголошення УНР (20 листопада 1917 року) стало видатною подією в житті нашого народу. Це був черговий успіх Української Революції. Рішення Центральної Ради відбивало настрої більшості населення України. На виборах до всеросійських установчих зборів, які відбулися в Україні у листопаді 1917 р., українські національні партії одержали абсолютну більшість голосів.
Після Третього Універсалу Україна де-факто стала незалежною, хоча де-юре все ще залишалася частиною Російської держави. Тепер вона одержала більше свободи і могла не зважати на Росію, над якою утверджували свою владу більшовики.
Проголосивши Третій Універсал, Центральна Рада продекларувала свій намір будувати демократичну Україну, чого не варто було робити. Саме тому вона дозволила діяльність навіть тих політичних партій, які ставилися вороже до України. Серед них найбільшою були більшовики.
Столицю України під свій контроль взяли війська Центральної Ради. Але ніяких репресивних заходів проти більшовиків Центральна Рада не застосовувала. Вони продовжували видавати свої газети, друкувати і поширювати листівки, відкрито вести антиукраїнську агітацію.
Найбільшу загрозу УНР у цей час становили збільшовизовані частини російської армії, які дислокувалися на Південно-Західному фронті і у великих містах України. Саме з їх допомогою в листопаді 1917 р. більшовики спробували захопити Київ.
У цей час у самому Києві майже відкрито йшла підготовка збройного повстання. Повстання було зірване військами Центральної Ради, які 30 листопада оточили казарми збільшовизованих частин, роззброїли їх і під вартою в ешелонах відправили до Росії (це ж Вам не Холодний Яр, на жаль, де б їх усіх вбили).
Зазнавши поразки у спробах захопити Київ військовою силою, більшовики перейшли до нової тактики. Вони взяли курс на скликання всеукраїнського з'їзду рад, спроможних об'єднати невдоволених політикою Центральної Ради і здійснити внутрішній переворот - проголосити на території УНР більшовицьку владу. З'їзд планувався на початок грудня.
Захоплення Харкова і проголошення там радянської влади було прелюдією війни радянської Росії з УНР.
Червоне командування планувало встановити контроль насамперед над Харківською та Катеринославською губерніями. Тут зосереджувалося до 15 тис. солдатів вірних УНР частин. Цих сил було цілком достатньо для нейтралізації місцевих більшовиків, але не для боротьби з регулярною армією Росії.
Чим ближче підходили червоні до Києва, тим жорстокішими ставали методи боротьби ведення війни.
Більшовики йшли на Київ. Зупинити їх було нікому. Лише під станцією Крути 500 мужніх студентів спробували перепинити шлях більшовицьким військам. Відбувся кривавий бій. Більшість оборонців загинули. Ті, кому вдалося вижити, розібрали колію і зуміли на декілька днів затримати наступ.
Сили були надто нерівні. 26 січня 1918 року червоні ввійшли до Києва. Більшовикам вдалося перемогти війська Центральної Ради.
17 березня 1918 р., коли більшовики залишили Київ, а в столицю знову повернулася Центральна Рада, тіла 27 юнаків, які загинули за Україну у бою під Крутами, перевезли до Києва і перепоховали на Аскольдовій могилі.
