Юрій Горліс-Горський

Коли чекісти проти ночі 7 листопада прийшли виводити на розстріл Хмару, Іваніва та Яблунівського, ті, розібравши пічку і озброївшись цеглинами, вступили з ними у останній бій…

"Коло старого польського цвинтарища на Калічу, між тисячами низеньких горбків – з’явився ще один. Свіжий.

Багато тих горбків на Україні. Невпинно зростає їх число. Ніхто не знає імен тих, що лежать під ними. Ніхто не ставить на них хрестів. Ніхто не приносить вінків та квітів. Лише дерева та бур’яни шумлять над ними – хвалу побореним.

Та в серцях старих борців, в серцях молодих, - невпинно виростають суворі контури величного пам'ятника. Зі сталі і крови."