З книги Дмитра Савченка "Маятник Революції"

Мати принципову життєву позицію - дороге задоволення. Це можуть собі дозволити лише справжні особистості, адже будь-яка причетність до твердих поглядів зобов'язує до вміння відстоювати їх.

Принципи і переконання так чи інакше втягують людину в поле боротьби. Такі особистості стають архітекторами і будівельним матеріалом суспільно-політичних рухів, громадських організацій, неформальних праворадикальних угрупувань та штурмових загонів.

Бидлу (гопоті та кріпакам) ніколи не зрозуміти природу громадянської активності. Картинка дійсності, що постає перед їхніми очима, опосередкована оптикою вади ФМГ, фімозу головного мозку. Тобто хронічною неспроможністю використовувати потенціал мозку за призначенням, що виявляє себе у кричущо звуженому світогляді пацієнта. "Принципи і переконання" таких осіб зазвичай редуковано до процесів шлункового травлення.

Мислячі люди завжди заважали системі. Для декоративних чиновників і поборників стабільності з Криму і Донбасу вони такі ж незручні, як і весло у горлі.

Якщо ти, не дивлячись ні на що, наважився бути особистістю, пам'ятай, що автоматично стаєш потенційною здобиччю тюрми. Високі ідеї свідомої людини для системи є значно більшою загрозою, ніж тисячі дрібних побутових злочинів звичайних кримінальників. Тому тюрми існують в першу чергу для ізоляції дисидентів, а звичайні порушники закону в їх застінках не більше, ніж фоновий матеріал.

За 5 років до подій на вулиці Грушевського в моєму щоденнику з'явився цей коротенький есей. Таким мені запам'ятався світ по той бік паркану наприкінці січня 2009-го року. Таким він може будь-якої миті постати перед твоїми очима, якщо ти все ж наважився бути особистістю.