З книги Дмитра Савченка "Маятник Революції"

Непідробне творче життя та виверження сили Молодості неможливо розмістити у вузьких, стягуючо-гамівних рамках "чинного законодавства". Усе справжнє і життєве не співпадає з форматом законослухняного існування.

Суспільства ситості, спокою і впорядкованості розташовуються поза історичним процесом. В їх лоні нема барикад, героїв та категорій боротьби, а замість суспільно-політичної динаміки в них панує притамоване урчання шлункового травлення та процеси колективної фізіології. Кінець історії, а тим більше моралі, починається з елементарного переситу.